Як мистець з Чикаго, я розумів, що щастя — не випадіння, а свідомий вибір. У тишах між сесіями коду я побачив п'ять прихованих психологічних сигналів у цифрових іграх.

Чи справді щастя у цифрових іграх — це випадіння, чи кодована ностальгія? Я розкриваю, як алгоритми формують наші сподівання, перетворюючи випадковість у механізм контролю. Це не розвага — це поезія коду.