З дитячих LAN-вечір у Брукліні я перетворив хаос на священний ритуал гри — де кожен клік став шепером надії. Це не про щастя, а про ритм, співчуття та тихе чарів.

Я відкрив, що щастя — не випадіння, а ритуал: 20 хвилин на цукровій фермі, де кожен спін — танець між хаосом і спокою. Без магії, лише зосередження, бюджет і тиша радість.