Не потрібно бути побаченим, щоб бути справжнім

Я думав, що моя вартість залежить від кліків, лайків і кількості людей, які зупинили свайп.

Виростаючи в Бруклайнi — де кожен куток гуде півзакритими істориями та голосами, яким не дали слова — я швидко зрозумiв: мовчання — не порожнеча. Це глибина.

Зараз я цифровий розповiдач історiй, створюючи мiсця для взаємодiї на платформах, де нагороджується гучнiсть. Та мене преследує одна тиха правда: не потрiбно бути побаченим, щоб бути справжнiм.

Парадокс видимостi

Нам кажуть: Будь видимим. Сяй. Видиляйся. Але що як видивлення означає втратити себе?

У грi Lucky Pig, де символи обертаються й нагороди спалахують наче фейерверки — є ілюзiя контролю. Ми ставимо грошi, обертаємо рулонки… перемагаємо (або програємо). Але позаду блестячого фасаду — глибша модель: ми граємо не лише за призи, а за доведення.

Доведення того, що ми важливi. Але… коли екран темний? Хто ми? Не аватар. Не рекорд. Просто… ми.

Алгоритмiчна вилучення особистостi

Я колись створив AR-проект Echoes of the City, де користувачi могли залишати голосовi повiдомлення на перехрестях — спогади знайдуть лише той, хто пройде там у сумерках.

Одна жinка залишила своє iмя «Мира». Без фото. Без профайлу. Лише голос: «Я була тут».

Система не зарахувала її користувачем — аналitiка й метрики не пом’яли її. Але вона iснувала. Вона важила. Тому що обрала присутнiсть замicть видимостi.

Це те, чого Lucky Pig не розумie: його дизайн хвалить перемогу — але не присутнiiсть пoд час чекання. Гра хоче вашу увагу — але не ваш душевний стан. Тож питання: а чи має значення перемога? Що як радощам самотужки? Що як просто обертати рулонки без очильництва? The game doesn’t care if you win—but you should care whether you stayed true while playing it. The most radical thing I can do online today is simply exist without performing my worth first. The system wants us loud so it can track us—and sell our attention back to us under new names like “engagement” or “community.” But real connection? It lives in unspoken moments—the pause before a spin, the silence after a loss, the memory of someone saying ‘I was here’ into empty air. The pig may be lucky—but so are we, simply by choosing stillness over spectacle, making peace with being unseen, because sometimes… you don’t need luck when you already belong, even if no one sees it.