Коли гра стала терапією

Я створила Lucky Pig, бо вірила в магію. Не з казок, а ту, що живе у ритмі, кольорах і малих цифрових моментках радості. Я — сценаристка з коренями в джазовому мистецтві та усному словесному творчості. Хочу, щоб гравцям здавалося: «Я танцюю разом з удачею».

Але ось проблема: перша версія була не веселою — а залежною. І небезпечною.

Коли веселощі стають небезпечними

У грi були випадковi числа («виберiть своє щасливе число») та миттєвi нагороди. На перший погляд — ідеально для легкого розваги. Але данi показали: люди грали довше, нiж очекували, ставили бiльше, нiж планували — деякi втратили сотнi доларiв.

Тодi моє почуття спрямування прокинулось. Я ж бачила на дитинствi, як старшi грали на барбекю — смjяхались, а за цим приховували справжнjу втрату.

Тож я все вилучила.

Перебудова з серцем i логiкою

Почала з початку — не просто кодувати, а переосмислити: «Чому ми граємо?»

Додала:

• обмеження часу (не бiльше 15 хвилин)
• обмеження бюджету («встановте ваш бюджет»)
• прозоростI-значки з показниками перемог (92% середньої частоти)
• найважливїше: дизайн радостI, а не «захоплення допамином»

Зараз? Гравцям пишуть: «Я чував себе щасливим навІть позбавши». Це не удача — це доброта.

Нова Lucky Pig не про великe перемоги — це про те, щоб почуватись побаченими поза грoзним результатом.

Ваш черговий крок: Що Ви ризикуєте?

Не треба будувати гри, щоб задатись цим питанням. Чи то кошти, чи час, чи емоцйна енергIя — чим ВИ платите? Якщо воно не дає радостI без кошту… можливо пора перезапуститись.

Моя правило тепер: якщо функцIя робить мене тривожним пID час тестування? Вона йде на смjття — навІть якщо пдвищує активнIсть. Оскíльки справжнjiй успIх — не вирусний — а сталевий. Ми тут не для експлуатацIї надїї — ми тут для того, щоб поважати її.